Форми і методи проведення відповідних  заходів  з теми "Українська революція"

  https://drive.google.com/file/d/0BxlJv20gpO2_aHAwSGFSWmphZWs/view?usp=sharing

Діячі Української  революції

https://drive.google.com/file/d/0BxlJv20gpO2_SS1mWFRCXzBKaFk/view?usp=sharing

                                Міфи про Українську революцію
https://drive.google.com/file/d/0BxlJv20gpO2_Ym10dGcxRk85R28/view?usp=sharing

Презентація "Внесок українців у світову культуру"

https://drive.google.com/open?id=0BxlJv20gpO2_anNqMDQ5bmRLXzg

Сучасні інноваційні методи навчання на уроках історії


https://drive.google.com/open?id=0BxlJv20gpO2_SHBwLUhZM3FQaG8

Презентація

Нащ край у роки другої світової війни.https://drive.google.com/file/d/0B6FPm2gEKmNTWDVvV1pyaTBjNUk/view?usp=sharing

Опис досвіду

Опис передового  педагогічного досвіду  Луцюк  Тетяни Павлівни, викладача  історії вищої категорії, викладача -методиста  Новоселицького професійного аграрного ліцею Хмельницької області,  лауреата  конкурсу «Викладач  року – 2000»
“ Формування предметних компетентностей з умілим використанням інтерактивних технологій як засобу самореалізації кожного учня».

Реалізація завдань освіти початку XXI століття вимагає нових підходів, що базуються на зверненні до особистості учня з її потребами та інтересами, в основу яких покладено сприйняття навчального процесу як вільного зростання та розвитку цієї особистості. Відповідно основним завданням викладача  є сприяння активізації пізнавальної діяльності учнів, створення умов для їх самоактуалізації, самореалізації, самонавчання, самовиховання, саморозвитку, формування ключових компетентностей, на що націлюють освітян основні нормативні документи, зокрема Національна доктрина розвитку освіти, у яких зазначається, що в сучасному світі затребувана соціально активна особистість: творча, толерантна, здатна до самостійного життєвого самовизначення й самотворення, компетентна в багатьох сферах власної життєдіяльності. Великий потенціал у цьому має застосування сучасних інноваційних технологій, які передбачають співробітництво викладача й учнів і спрямовані на формування в особистості спроможності сприймати та адекватно відповідати на індивідуальні та соціальні виклики в умовах глобальної трансформації суспільства, самостійно визначати та вирішувати проблеми в певних сферах діяльності. Отже, актуальність представленого досвіду зумовлена тим, що використання інноваційних технологій, зокрема інтерактивного навчання, створення проблемних  ситуацій та завдань, ігрових елементів   при вивченні історії сприяє формуванню ключових компетентностей учнів, які засвідчують належний рівень його життєтворчості.

Теоретико-методологічна основа досвіду. Теоретичним, нормативним забезпеченням є головні положення щодо розвитку загальної середньої освіти в Україні, викладені в Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Державному стандарті базової і повної середньої освіти. Як методологічна основа забезпечення цілей, змісту і якості  освіти компетентнісний підхід розглядається значною частиною зарубіжних дослідників, серед яких найбільш відомі

Дж. Равен, Дж. Боуден, С.Маслач, М.Лейтер, Е.Шорт, Е.Тоффлер, Р.Уайт, А.Бермус,

Р. Хайгерті, А. Мейхью та інш.

           Компетентнісний підхід в системі вищої та загальної середньої освіті є предметом наукового дослідження вітчизняних науковців - І. Бабина, П.Бачинського, Я. Кодлюка,

 О. Локшиної, Л. Пильгун, О.Пометун, І. Родигіної, К. Савченко, Л. Сень,  Т. Смагіної,  Г.Терещука, С.Трубачевої та інші, методика та технологія інноваційного навчання з новими підходами до сучасного уроку К.Баханова, В.Мисана, О.Пометун, Г.Фреймана, В.Шарка та ін.,  ідеї гуманістичної педагогіки (П.Блонський, В.Сухомлинський, А.Ухтомський); положення про навчальну діяльність учнів П.Гальперіна, В.Давидова, Л.Занкова, особистісно орієнтовані моделі О.Савченко, І. Якиманської, твердження "школа-лабораторія для відкриття унікального "Я" кожної дитини" А.Маслоу, К.Роджерса, В.Франкла, теорія, компетентностей І.Єрмакова, В.Краєвського, Л.Сохань, А.Хуторського;

   На основі системного аналізу наукових джерел із проблеми визначена гіпотеза: формування ключових компетентностей учнів  у процесі вивчення історії успішно відбудеться за умови організації навчальної взаємодії на основі інтерактивної  технології, що ставить на меті сприяння розвитку творчого потенціалу, інтелектуальних здібностей і дослідницьких умінь як базового компоненту компетентності особистості, який виражає провідні характеристики її становлення, демонструє універсальні зв'язки з оточуючим світом, ініціює здатність до творчої самореалізації, сприяє перенесенню набутого в різноманітні сфери пізнавальної й практичної діяльності.

Основна ідея досвіду  – формування комплексу життєвих та предметних  компетенції учнів через  виховання творчої особистості, здатної критично, мислити, зіставляти та аналізувати факти, аргументовано за­хищати власний погляд, самостійно вирішувати проблеми, здобувати й застосовувати одержані знання,  вміти  реалізувати її на практиці.

Головною метою своєї педагогічної діяльності, а отже і досвіду, викладач вважає наступне:

1.  Стійке засвоєння учнями науково обґрунтованого стандарту знань з історії. Історія  - це наука про люди­ну в часі, розуміння багатогранно­сті й суперечності історичних про­цесів, вироблення особистого ста­влення до явищ, подій та історичних персоналій.

2.Виховання творчої осо­бистості, здатної мислити кри­тично та альтернативно, самостій­но вирішувати проблеми, здобува­ти й застосовувати одержані знан­ня.

3.  Формування історичної сві­домості, духовності, загаль­нолюдських моральних якостей, уявлень і почуттів національної ментальності, виховання патріо­тизму та громадянськості.

4.  Дати значний словниковий запас, навчити вільно висловлюва­ти свою думку.

5.  Навчити орієнтуватися у великому потоці інформації, вибира­ти з нього основне.

6.  Виробити вміння самостій­но аналізувати, синтезувати, класи­фікувати події.

7. Знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем;

8) Використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.

Суть досвіду

          Суть педагогічного досвіду полягає у майстерній організації формування предметних компетентностей з умілим використанням інтерактивних технологій як засобу самореалізації кожного учня. Педагогічний хист виявляється у вмінні поєднати продуктивні інноваційні методики із традиційними, мотивовано моделювати уроки різних типів і структур.

Він ґрунтується на:

• неординарному мисленні, здатності до постійного пошуку;
• знанні педагогом індивідуальних уподобань кожного учня;
• організації навчання шляхом постійної, активної взаємодії всіх учнів групи;
• створенні на уроці оптимальних умов, за яких природні здібності кожного знайдуть шлях до зовнішнього вияву, сприятимуть формуванню ключових та предметних компетентностей.

Інноваційна значущість досвіду

       Реалізація досвіду передбачає раціоналізацію методики викладання  у контексті формування єдиного освітнього євроінфопростору, оптимізацію структури уроку з урахуванням цільових установок на формування ключових  компетентностей  учнів.

Технологія реалізації провідної педагогічної ідеї

Для формування оцінки рівня сформованості компетентностей  викладач використовує:

* пошуково-дослідницьку діяльность в урочній та позаурочній діяльності;

* залучення учнів  до активної проектної діяльності з вирішення соціально-значущих проблем життєдіяльності громади;

* інтерактивні технології:

• тести з відкритими завданнями, які передбачають взаємоперевірку;
• включення учнів у кооперативну дослідницьку діяльність;
• постановка та розв'язання проблемних завдань у динамічних групах;
• диспути;
• розв'язання ситуативних завдань;
• колективне мультимедійне навчання;
• використання методу навчальних проектів;
• використання ігрових технологій.

Інтерактивні технології дозволяють не тільки кількісно, а й якісно, відстежувати ключові компетентності.  Щоб забезпечити учнів міцною системою знань з історії, озброїти методами наукового мислення й виховати в них творче ставлення викладач використовує сучасні педагогічні технології з метою  активізувати пізнаваль­ну діяльність учнів і сформувати  предметні компетенції.

Формування предметних компетентностей  учнів досягається завдяки застосуванню різноманітних форм і методів активізації  пізнавальної діяльності  учнів та інтерактивної технології навчання. Система активізації діяльності учнів на уроках передбачає стимулю­вання пізнавальних інтересів учнів (зв'язок із життям, добір цікавого матеріалу, історичні  ігри), емоційне стимулювання пізнавальної активності (забезпечення безпо­середнього сприймання матеріалу, створення емоційного фону, активіза­ція відтворювальної уяви), вольове стимулювання пізнавальної активності (проблемні запитання, проблемні завдання, самостійні роботи творчого характеру), прийоми ак­тивізації інтелектуальної сфери (прийоми аналізу й синтезу, порівняння, системати­зація та узагальнення).

Формування предметних компетентностей учнів шляхом інтерактивного навчання

на уроках історії  сприяє:

v  про­ведення викладачем  Т. П. Луцюк   нестандартних уроків (урок-лекція, урок у бібліо­теці, урок у музеї, урок-прес-конференція, урок-подорож, урок-залік, урок – конгрес, урок – аукціон);

v   викорис­тання викладачем  форм і методів розвитку творчої самостійності учнів (проблемні си­туації, диспути, семінари, реферати, повідомлення);

v    система творчих робіт учнів, виконуючи які, вони демонструють уміння глибоко розкрити тему, логічно та образно викласти думки, зробити потрібні висновки та узагальнення;

v   лаконічність і точність запитань, переважно проблемного характеру, які потребують свідомих і три­валих розумових зусиль;

v   емоційна чуйність викладача, яка позитивно впливає на настрій у спілкуванні з учнями;

v   навчання учнів на високому рівні труднощів, що підтримує необхідний тонус на уроці.

Загальнопредметні компетентності повністю не співвідносяться із загальногалузевими, однак об’єктивно мають бути спрямованими на їх набуття. Якщо визначати загальнопредметні компетентності для курсу  “Історія”  (освітня галузь “Суспільствознавство”), то цей перелік може бути таким:

Предметні компетенції для дисципліни «Історія»

хронологічна

просторова

мовленнєва

логічна

інформаційна

аксіологічна

 

Хронологічна – передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному часі.

v   Прикладом формування хронологічної компетентності може бути завдання, запропоноване під час вивчення теми «Українська революція» на етапі актуалізації опорних знань учнів, а саме – ланцюжковим способом співвіднести дату і подію або поставити  головні події   в хронологічному порядку (кінця 1917р. – на початку 1918р.).  Також практикує керовано-самостійне  заповнення хронологічних таблиць. Протягом вивчення теми «.Україна в  роки Першої світової  війни» учні на кожному уроці вносять доповнення до таблиці «Перша світова війна і українські землі», в якій пропонується зазначати дату, подію, результат.

Просторова – передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному просторі.

v  Формування просторової компетенції відбувається на кожному уроці, адже і пояснення викладача  і відповіді учнів супроводжуються роботою з картою. Під час виступу представників груп  на уроці «Воєнні дії на території України в 1914 – 1917р.р.»  відповіді учнів супроводжувалися демонстрацією картографічних умінь і знань. Також набуттю просторової компетентності допомагає виконання завдань - взаємодоповнень  у контурних картах, що постійно практикується викладачем  під час вивчення матеріалу вітчизняної та світової історії.

Інформаційна – передбачає вміння учнів працювати з джерелами історичної інформації.

v  Для розвитку інформаційної компетентності часто викладач звертається  до перегляду учнями тематичних фільмів та їх дискусійного обговорення («Україна в роки Другої світової війни», «Голодомор на Україні в 1932 – 1933рр», «Проголошення незалежності України»), опрацювання історичних джерел в експертних групах, парах: документів, ілюстрацій, усної народної творчості. Підсумком опрацювання джерел може стати  відповідь на проблемне запитання уроку («Незалежність України - це істо­рична закономірність чи випадковість?»)

Мовленнєва – будувати усні та письмові висловлювання щодо історичних подій і явищ.

v  Для розвитку мовленнєвих навичок викладач застосовує  такі  інтерактивні технології як «мікрофон» («Проголошення незалежності УНР», Встановити послідовність подій.), «займи позицію» («Висловити своє бачення історичного значення діяльності Центральної Ради», дискусії та дебати. Також практикує  викладач письмові завдання – підготовку рефератів, написання творів з їх наступним захистом (написати міні твір «Українська революція очима очевидця», «Бойовий шлях Українських січових стрільців», «Трагізм Першої світової війни для українського народу»). Мовленнєву компетенцію учні  формують і під час виступу як представники групи, підводячи підсумки роботи групи чи аналізуючи виступи членів своєї групи.

Логічна – аналізувати, пояснювати історичні факти, формулювати теоретичні поняття, положення, концепції.

v  Формування логічної компетенції досягається шляхом проведення словникового взаємонавчання («Українська державність в 1918 – 1019рр.»), методу «ПРЕС» (питання «Брестська угода»), в тому числі з документами («дерево рішень» під час вивчення теми «Українська держава»), робота з документами (визначити причини та передумови  «Першої світової війни»), перегляду і обговорення фільмів («Друга світова війна»), вправа «впізнай особу за описом» («Проголошення автономії України»)

Аксіологічна – формулювати версії й оцінки історичного руху та розвитку.

v  Для формування аксеологічної компетентності  викладач застосовує  методи «займи позицію» («Українська держава»), спільне складання  портрету історичної постаті

П. Скоропадського. Висловіть своє ставлення до особи П. Скоропадського.                            Уявіть, що ви – сучасник П. Скоропадського. Спробуйте схарактеризувати  його політичні погляди., аналіз історичних джерел.

З метою формування предметних компетентностей  викладач практикує проведення нетрадиційних уроків: подорожей, конкурсів, прес-конференцій, рольових ігор, презентацій. В роботі керуюється  принципом - співпраця і активна участь учнів у процесі їх навчання на уроці. Формує на заняттях сприятливі умови для набуття навичок, знань і умінь, які необхідні учням для досягнення самостійності в організації навчання, гуманітарної освіти та розширення загального кругозору.

Враховуючи специфіку предмета,   викладач планує урок, щоб не тільки збагачувати знаннями, а й пробуджувати їхні  почуття, формувати кращі риси людини нашого часу:  людяність, працьовитість,    національну  гордість. 

   Вищою формою дослідницької роботи є творча (наукова, проектна) Завдання викладача  в цей період: підготувати підлітків до самоосвіти; навчити самостійно здобувати інформацію, розв'язувати проблемні питання, спрямовувати отримані результати на практичне вирішення проблем; розвинути комунікативні здібності. Здійснити це можливо в системі: урок - домашнє завдання - позакласна -  самоосвітня робота, при цьому пошуково-дослідницька діяльність поступово перетворюється в науково-дослідницьку, результатом якої є формування навчальної, громадянської, соціальної та інших компетентностей учня. Проілюструємо сказане прикладом проекту „Врятувати від забуття" (2010 - 2013), одним із напрямків якого був збір інформації про Голодомор  1932 - 1933 року та про політичних в’язнів, виявлення серед близьких та знайомих свідків подій і запис їхніх спогадів. Отримані дані узагальнені на конференції  і у випуску брошури  «Голодомор на Старокостянтинівщині мовою  свідків та документів» (збір матеріалів також членами  клубу «Пошук») Аналогічна конференція, що поєднала пошуково-дослідницьку, акумулятивну, комунікативну, творчу діяльності, стала завершенням багаторічної роботи з теми „Наш край в роки Великої Вітчизняної війни»"(під такою ж назвою видана брошура дослідницьких матеріалів).

Таким чином, організація пошуково-дослідницької роботи учнів в атмосфері спільного захоплення не тільки приводить до розвитку учня, а й об'єднує навчання та виховання, стимулює пізнавальні потреби і творчість, сприяє формуванню особистісних якостей учнів, їхньої системи цінностей, робить навчання особистісно спрямованим. Наші учні легко дають відповіді на класичні питання педагогіки: що я роблю?", …яким чином?", …навіщо це мені потрібно?». Фактично це і є емоційно-ціннісна складова ключових компетентностей особи.  Розроблено інноваційний  проект «Історико – краєзнавча робота в ліцеї». Створено відеофільм «Дорога до Сибіру» про політичних в’язнів (краєзнавчий матеріал). У номінації «досвід краєзнавчої роботи» ліцей нагоро­джено дипломом управління освіти і науки ХОДА. Важливим моментом сучасного уроку є використання ігрових технологій. Вони додають уроку динамізму, активізують  пізнавальну діяльність учнів. Здоровий дух змагання, конку­ренції спонукає учнів докласти мак­симум зусиль для пошуку відповідей на поставлені запитання. Бажання пе­ремогти змушує мислити, а також колективно працювати над розв'язан­ням задач. Практично, при проведенні таких уроків спостерігається найбі­льша активність, немає жодного уч­ня, який би не брав участі в реаліза­ції поставленої викладачем мети. Використання ігрових елемен­тів на уроці ефективне під час закріп­лення вивченої теми. Викладач на­вчає, щоб в ігрових ситуаціях учні поважали чужі думки, були терп­лячими, вміли вислухати інших, не боялись брати на себе відповідаль­ність у прийняті певних рішень. Т. П. Луцюк  розробила ме­тодичний посібник «Методика прак­тичного використання ігор та ігрових завдань на уроках історії», в якому вміщено 56 ігор, що пройшли прак­тичне випробування на її уроках.

Значного поширення в прак­тиці роботи педагога набули дифе­ренційовані завдання, тестові ме­тодики оцінювання знань учнів. Тетяна Павлівна розробила мето­дичний посібник нестандартних уроків оцінювання знань учнів з історії України. Тематичне оціню­вання - не просто підсумковий урок, а додатковий шанс для самовдоскона­лення і самоствердження учня. Саме на уроках тематичного оцінювання ві­дбувається підсумкове діагностування кожного учня, що дає змогу визначи­ти рівень осмислення і засвоєння ним повного блоку систематизованої інфо­рмації.

Досягнення учнями відповідного рівня знань навченості перевіряються на уроках тематичного оцінювання за допомогою завдань різного типу та різного рівня складності.

Однією з форм навчання активності та виховання громадянської самосвідомості є проектна діяльність. Вона ґрунтується на безпосередньому застосуванні набутих знань, умінь, навичок під час практичної діяльності учнів. Метою проектування є формування соціальних та громадянських компетентностей через стимулювання в учнів  інтересу до вирішення проблем суспільства. Робота над виконанням проекту вчить бачити проблеми місцевої громади, досліджувати та визначати своє ставлення до них, мотивувати діяльність, встановлювати необхідні контакти, працювати в групі, виробляти спільні напрями та принципи діяльності й реалізувати їх на практиці, презентувати результати та оцінювати їх. Найголовнішим при цьому є те, що учні практичними діями фактично вирішують проблему, викладач  же бере на себе функції менеджера, тьютора, модератора, фасилітатора, який не пригнічує авторитетом, а організовує, моделює, координує, коректує і спрямовує роботу. Викладач  вдало використовує  виховний потенціал уроку історії. На кожному уроці   значну увагу приді­ляє  визначенню активної ролі людини і людської сві­домості в історії, формуванню в учнів духовності, гро­мадянської свідомості, гуманітарної культури.

Виховання толерантності є одним із мотивів діяльності Тетяни Павлівни. Одним з основних прийомів виховання толерантності на уроках історії є рольова гра, яка в цьому випадку  виступає виявленням схильності до певної точки зору групи, окремого учня. Під час розігрування ролей вивчаються різноманітні факти, точки зо­ру, незважаючи при цьому на форму її проведення (історичні суди чи прес-конференції, «круглі столи» чи театралізовані вистави). При підготовці до проведення такого  заняття викладач   розглядає  дану  проблему з використанням інформації, до­ступної учням. Викладач  не тільки не дає готових відповідей, а й не  вимагає  від учня приєднатися до однієї з точок зору. Це  відбу­вається тільки з волі самого учня. Дуже ефективним є прийом, коли учні після переконання своїх опонентів спробують піддати критиці власні по­гляди.

Сприятливими темами для цієї форми є  уроки  з вивчення  Української  революції, діяльності ОУН —УПА .

Вихованню толерантності слугуватиме і прийом з'ясування поглядів різних сторін з тієї чи іншої проблеми, історичної події тощо. Запитання і завдання формулюються так, щоб була можливість вироблення різних поглядів на один і той же предмет. Така форма примушує прибічників протилежних поглядів вступати в дискусіюі. При цьому не обов'язково приєдну­ватися до вже відомої точки зору. Можливо, в учня  виробиться власний погляд, який не збігатиметься із тими думками, що обговорювалися. Це, зрештою, формує толерантність.

Важливою справою Тетяни Павлівни є виховання справжнього патріотизму, відродження національної свідомості. Пізнаючи свою цінність як людини, учень повинен усвідомити  і цінність свого коріння, всього пов’язаного зі своїм родом. Перший крок до відродження – повернення до рідної мови, історії свого народу.

Саме в цьому напрямку приводить історико – краєзнавчу  роботу Луцюк  Т. П. Вона веде клуб « Пошук». Оформила краєзнавчий куточок в кабінеті « Історія», де поміщені матеріали під рубриками «Повернуте ім’я» ( списки жителів, які були репресовані), «Вони були жертвами голодомору 1932 – 1933рр ( Спогади односельців про ці події), «Учасники другої світової війни і їх спогади», написана історія садиби і ліцею. Ця робота збагачує уроки історії краєзнавчим матеріалом. Під керівництвом Тетяни Павлівни проводяться щорічно тижні історії, історичні вечори, історичні читання. Ці заходи є продовженням уроків, поглиблюють зміст програми, знайомлять з додатковими матеріалами.

Представлений досвід знаходить розповсюдження серед освітян через публіцистичну та видавничу діяльність, виступи на конференціях, семінарах, круглих столах, курсах підвищення кваліфікації.

Слід зазначити, що досвід не потребує специфічних умов організації та впровадження - лише велике спільне бажання викладача  й учня діяти разом заради досягнення поставлених завдань.

Таким чином, можна стверджувати: усе вищезазначене свідчить про наявність цілісної системи організації  у  формуванні предметних компетентностей з умілим використанням інтерактивних технологій як засобу самореалізації кожного учня, який  прагне до максимального вияву свого інтелектуального та творчого потенціалу, і є запорукою формування громадянської самосвідомості учнів, а отже, формування компетентної особистості учня, здатної вирішувати нагальні проблеми, які поставило перед суспільством XXI століття.

Власні оцінки та прогнози ефективності реалізації досвіду

          Якщо співвіднести напрями набуття загальногалузевої та загальнопредметних компетентностей, то можемо побачити, що кожен з визначених у загальногалузевій компетентності напрямів потребує опанування учнями комплексом предметних компетентностей. На мою думку, саме такий підхід може забезпечити реалізацію специфіки змісту окремого предмета в загальнодидактичному міжпредметному підході, яким є компетентнісний.

        Як показує досвід, найбільш доцільними інтерактивними методами є: дискусія, «займи позицію», дебати, «ажурна пилка», моделювання чи прогнозування історичних подій, «мікрофон». Вони дозволяють не тільки висловлювати свою думку, а також аргументовано доводити її, застосовуючи навчальний матеріал та свої знання з відповідної теми. Такі методи інтерактивних занять, як рольові та дидактичні ігри, «коло ідей» надають можливість закріпити, розвинути знання.

Результативність досвіду

• учні краще засвоюють матеріал, більше стали читати, підвищилась успішність з предмета, навчились висловлювати свою думку;
• навчилися толерантно вирішувати конфліктні ситуації, бажання працювати на уроці.
• самостійно працюють над навчальною і додатковою літературою.

 Форми поширення досвіду.

• Представлений досвід знаходить розповсюдження серед освітян через публіцистичну та видавничу діяльність, виступи на конференціях, семінарах, круглих столах, курсах підвищення кваліфікації;

·                Досвід  відображений у планах і конспектах уроків,   у творчих роботах  учнів, альбомах.

·                . Передовий педагогічний досвід Луцюк  Т. П. неодноразово обговорювався на  засіданні методичної комісії викладачів суспільно – гуманітарних дисциплін, на педагогічній раді, науково – методичній раді НМЦПТО ПК  Хмельницької області.

·                Досвід ро­боти висвітлено  в науково – методичному віснику »Професійна освіта»  №1 – 2(38 – 39) ,2012р. під назвою «Виховання – як жива людина. Виховання історією», а також в  есе  викладача Демидюк Т. П. до досвіду роботи «Мрія здійснилась…»;

·                в публікації в пресі: газета «Майбуття», червень 1998р. №1 – 2, «Я – українець. І цим горджусь».

·                журнал «Професійна освіта» №3 – 4 , 1995р. «Хата, моя хата» - виховна година,

·                видано методичні посібники на регіональному рівні:

 1.  «Методика практичного використання ігор та ігрових  завдань на уроках історії», видавництво  « Голос Громади», 2007р.   м. Старокостянтинів.

 2.  «Інноваційні технології на уроках історії України», 2011р. 

3.  «Нестандартні уроки тематичного оцінювання знань учнів», 201Форми поширення досвіду.

На рівні ПТНЗ:

1.                  Вивчення історії рідного краю на уроках історії

2.                  Опорні конспекти з історії України.

3.                  Міні – збірник  кросвордів з всесвітньої історії.

4.                  Наш край в роки Великої Вітчизняної війни.

5.                  Голодомор  1932 – 1933 рр. на Старокостянтинівщині мовою свідків та документів»

·                    Участь у  міжнародному  конкурсі молодіжних проектів з енергоефективності  «Енергія і середовище», Номінації для вчителів «Урок»  одержала сертифікат;

·                       за участь у Всеукраїнському  конкурсі на кращий інноваційний урок   нагороджена Дипломом видавництва «Шкільний світ» і журналу «Профтехосвіта» у 2011 році.