Опис досвіду

Опис передового  педагогічного досвіду  Луцюк  Тетяни Павлівни, викладача  історії вищої категорії, викладача -методиста  Новоселицького професійного аграрного ліцею Хмельницької області,  лауреата  конкурсу «Викладач  року – 2000»
“ Формування предметних компетентностей з умілим використанням інтерактивних технологій як засобу самореалізації кожного учня».

Реалізація завдань освіти початку XXI століття вимагає нових підходів, що базуються на зверненні до особистості учня з її потребами та інтересами, в основу яких покладено сприйняття навчального процесу як вільного зростання та розвитку цієї особистості. Відповідно основним завданням викладача  є сприяння активізації пізнавальної діяльності учнів, створення умов для їх самоактуалізації, самореалізації, самонавчання, самовиховання, саморозвитку, формування ключових компетентностей, на що націлюють освітян основні нормативні документи, зокрема Національна доктрина розвитку освіти, у яких зазначається, що в сучасному світі затребувана соціально активна особистість: творча, толерантна, здатна до самостійного життєвого самовизначення й самотворення, компетентна в багатьох сферах власної життєдіяльності. Великий потенціал у цьому має застосування сучасних інноваційних технологій, які передбачають співробітництво викладача й учнів і спрямовані на формування в особистості спроможності сприймати та адекватно відповідати на індивідуальні та соціальні виклики в умовах глобальної трансформації суспільства, самостійно визначати та вирішувати проблеми в певних сферах діяльності. Отже, актуальність представленого досвіду зумовлена тим, що використання інноваційних технологій, зокрема інтерактивного навчання, створення проблемних  ситуацій та завдань, ігрових елементів   при вивченні історії сприяє формуванню ключових компетентностей учнів, які засвідчують належний рівень його життєтворчості.

Теоретико-методологічна основа досвіду. Теоретичним, нормативним забезпеченням є головні положення щодо розвитку загальної середньої освіти в Україні, викладені в Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Державному стандарті базової і повної середньої освіти. Як методологічна основа забезпечення цілей, змісту і якості  освіти компетентнісний підхід розглядається значною частиною зарубіжних дослідників, серед яких найбільш відомі

Дж. Равен, Дж. Боуден, С.Маслач, М.Лейтер, Е.Шорт, Е.Тоффлер, Р.Уайт, А.Бермус,

Р. Хайгерті, А. Мейхью та інш.

           Компетентнісний підхід в системі вищої та загальної середньої освіті є предметом наукового дослідження вітчизняних науковців - І. Бабина, П.Бачинського, Я. Кодлюка,

 О. Локшиної, Л. Пильгун, О.Пометун, І. Родигіної, К. Савченко, Л. Сень,  Т. Смагіної,  Г.Терещука, С.Трубачевої та інші, методика та технологія інноваційного навчання з новими підходами до сучасного уроку К.Баханова, В.Мисана, О.Пометун, Г.Фреймана, В.Шарка та ін.,  ідеї гуманістичної педагогіки (П.Блонський, В.Сухомлинський, А.Ухтомський); положення про навчальну діяльність учнів П.Гальперіна, В.Давидова, Л.Занкова, особистісно орієнтовані моделі О.Савченко, І. Якиманської, твердження "школа-лабораторія для відкриття унікального "Я" кожної дитини" А.Маслоу, К.Роджерса, В.Франкла, теорія, компетентностей І.Єрмакова, В.Краєвського, Л.Сохань, А.Хуторського;

   На основі системного аналізу наукових джерел із проблеми визначена гіпотеза: формування ключових компетентностей учнів  у процесі вивчення історії успішно відбудеться за умови організації навчальної взаємодії на основі інтерактивної  технології, що ставить на меті сприяння розвитку творчого потенціалу, інтелектуальних здібностей і дослідницьких умінь як базового компоненту компетентності особистості, який виражає провідні характеристики її становлення, демонструє універсальні зв'язки з оточуючим світом, ініціює здатність до творчої самореалізації, сприяє перенесенню набутого в різноманітні сфери пізнавальної й практичної діяльності.

Основна ідея досвіду  – формування комплексу життєвих та предметних  компетенції учнів через  виховання творчої особистості, здатної критично, мислити, зіставляти та аналізувати факти, аргументовано за­хищати власний погляд, самостійно вирішувати проблеми, здобувати й застосовувати одержані знання,  вміти  реалізувати її на практиці.

Головною метою своєї педагогічної діяльності, а отже і досвіду, викладач вважає наступне:

1.  Стійке засвоєння учнями науково обґрунтованого стандарту знань з історії. Історія  - це наука про люди­ну в часі, розуміння багатогранно­сті й суперечності історичних про­цесів, вироблення особистого ста­влення до явищ, подій та історичних персоналій.

2.Виховання творчої осо­бистості, здатної мислити кри­тично та альтернативно, самостій­но вирішувати проблеми, здобува­ти й застосовувати одержані знан­ня.

3.  Формування історичної сві­домості, духовності, загаль­нолюдських моральних якостей, уявлень і почуттів національної ментальності, виховання патріо­тизму та громадянськості.

4.  Дати значний словниковий запас, навчити вільно висловлюва­ти свою думку.

5.  Навчити орієнтуватися у великому потоці інформації, вибира­ти з нього основне.

6.  Виробити вміння самостій­но аналізувати, синтезувати, класи­фікувати події.

7. Знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем;

8) Використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.

Суть досвіду

          Суть педагогічного досвіду полягає у майстерній організації формування предметних компетентностей з умілим використанням інтерактивних технологій як засобу самореалізації кожного учня. Педагогічний хист виявляється у вмінні поєднати продуктивні інноваційні методики із традиційними, мотивовано моделювати уроки різних типів і структур.

Він ґрунтується на:

• неординарному мисленні, здатності до постійного пошуку;
• знанні педагогом індивідуальних уподобань кожного учня;
• організації навчання шляхом постійної, активної взаємодії всіх учнів групи;
• створенні на уроці оптимальних умов, за яких природні здібності кожного знайдуть шлях до зовнішнього вияву, сприятимуть формуванню ключових та предметних компетентностей.

Інноваційна значущість досвіду

       Реалізація досвіду передбачає раціоналізацію методики викладання  у контексті формування єдиного освітнього євроінфопростору, оптимізацію структури уроку з урахуванням цільових установок на формування ключових  компетентностей  учнів.

Технологія реалізації провідної педагогічної ідеї

Для формування оцінки рівня сформованості компетентностей  викладач використовує:

* пошуково-дослідницьку діяльность в урочній та позаурочній діяльності;

* залучення учнів  до активної проектної діяльності з вирішення соціально-значущих проблем життєдіяльності громади;

* інтерактивні технології:

• тести з відкритими завданнями, які передбачають взаємоперевірку;
• включення учнів у кооперативну дослідницьку діяльність;
• постановка та розв'язання проблемних завдань у динамічних групах;
• диспути;
• розв'язання ситуативних завдань;
• колективне мультимедійне навчання;
• використання методу навчальних проектів;
• використання ігрових технологій.

Інтерактивні технології дозволяють не тільки кількісно, а й якісно, відстежувати ключові компетентності.  Щоб забезпечити учнів міцною системою знань з історії, озброїти методами наукового мислення й виховати в них творче ставлення викладач використовує сучасні педагогічні технології з метою  активізувати пізнаваль­ну діяльність учнів і сформувати  предметні компетенції.

Формування предметних компетентностей  учнів досягається завдяки застосуванню різноманітних форм і методів активізації  пізнавальної діяльності  учнів та інтерактивної технології навчання. Система активізації діяльності учнів на уроках передбачає стимулю­вання пізнавальних інтересів учнів (зв'язок із життям, добір цікавого матеріалу, історичні  ігри), емоційне стимулювання пізнавальної активності (забезпечення безпо­середнього сприймання матеріалу, створення емоційного фону, активіза­ція відтворювальної уяви), вольове стимулювання пізнавальної активності (проблемні запитання, проблемні завдання, самостійні роботи творчого характеру), прийоми ак­тивізації інтелектуальної сфери (прийоми аналізу й синтезу, порівняння, системати­зація та узагальнення).

Формування предметних компетентностей учнів шляхом інтерактивного навчання

на уроках історії  сприяє:

v  про­ведення викладачем  Т. П. Луцюк   нестандартних уроків (урок-лекція, урок у бібліо­теці, урок у музеї, урок-прес-конференція, урок-подорож, урок-залік, урок – конгрес, урок – аукціон);

v   викорис­тання викладачем  форм і методів розвитку творчої самостійності учнів (проблемні си­туації, диспути, семінари, реферати, повідомлення);

v    система творчих робіт учнів, виконуючи які, вони демонструють уміння глибоко розкрити тему, логічно та образно викласти думки, зробити потрібні висновки та узагальнення;

v   лаконічність і точність запитань, переважно проблемного характеру, які потребують свідомих і три­валих розумових зусиль;

v   емоційна чуйність викладача, яка позитивно впливає на настрій у спілкуванні з учнями;

v   навчання учнів на високому рівні труднощів, що підтримує необхідний тонус на уроці.

Загальнопредметні компетентності повністю не співвідносяться із загальногалузевими, однак об’єктивно мають бути спрямованими на їх набуття. Якщо визначати загальнопредметні компетентності для курсу  “Історія”  (освітня галузь “Суспільствознавство”), то цей перелік може бути таким:

Предметні компетенції для дисципліни «Історія»

хронологічна

просторова

мовленнєва

логічна

інформаційна

аксіологічна

 

Хронологічна – передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному часі.

v   Прикладом формування хронологічної компетентності може бути завдання, запропоноване під час вивчення теми «Українська революція» на етапі актуалізації опорних знань учнів, а саме – ланцюжковим способом співвіднести дату і подію або поставити  головні події   в хронологічному порядку (кінця 1917р. – на початку 1918р.).  Також практикує керовано-самостійне  заповнення хронологічних таблиць. Протягом вивчення теми «.Україна в  роки Першої світової  війни» учні на кожному уроці вносять доповнення до таблиці «Перша світова війна і українські землі», в якій пропонується зазначати дату, подію, результат.

Просторова – передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному просторі.

v  Формування просторової компетенції відбувається на кожному уроці, адже і пояснення викладача  і відповіді учнів супроводжуються роботою з картою. Під час виступу представників груп  на уроці «Воєнні дії на території України в 1914 – 1917р.р.»  відповіді учнів супроводжувалися демонстрацією картографічних умінь і знань. Також набуттю просторової компетентності допомагає виконання завдань - взаємодоповнень  у контурних картах, що постійно практикується викладачем  під час вивчення матеріалу вітчизняної та світової історії.

Інформаційна – передбачає вміння учнів працювати з джерелами історичної інформації.

v  Для розвитку інформаційної компетентності часто викладач звертається  до перегляду учнями тематичних фільмів та їх дискусійного обговорення («Україна в роки Другої світової війни», «Голодомор на Україні в 1932 – 1933рр», «Проголошення незалежності України»), опрацювання історичних джерел в експертних групах, парах: документів, ілюстрацій, усної народної творчості. Підсумком опрацювання джерел може стати  відповідь на проблемне запитання уроку («Незалежність України - це істо­рична закономірність чи випадковість?»)

Мовленнєва – будувати усні та письмові висловлювання щодо історичних подій і явищ.

v  Для розвитку мовленнєвих навичок викладач застосовує  такі  інтерактивні технології як «мікрофон» («Проголошення незалежності УНР», Встановити послідовність подій.), «займи позицію» («Висловити своє бачення історичного значення діяльності Центральної Ради», дискусії та дебати. Також практикує  викладач письмові завдання – підготовку рефератів, написання творів з їх наступним захистом (написати міні твір «Українська революція очима очевидця», «Бойовий шлях Українських січових стрільців», «Трагізм Першої світової війни для українського народу»). Мовленнєву компетенцію учні  формують і під час виступу як представники групи, підводячи підсумки роботи групи чи аналізуючи виступи членів своєї групи.

Логічна – аналізувати, пояснювати історичні факти, формулювати теоретичні поняття, положення, концепції.

v  Формування логічної компетенції досягається шляхом проведення словникового взаємонавчання («Українська державність в 1918 – 1019рр.»), методу «ПРЕС» (питання «Брестська угода»), в тому числі з документами («дерево рішень» під час вивчення теми «Українська держава»), робота з документами (визначити причини та передумови  «Першої світової війни»), перегляду і обговорення фільмів («Друга світова війна»), вправа «впізнай особу за описом» («Проголошення автономії України»)

Аксіологічна – формулювати версії й оцінки історичного руху та розвитку.

v  Для формування аксеологічної компетентності  викладач застосовує  методи «займи позицію» («Українська держава»), спільне складання  портрету історичної постаті

П. Скоропадського. Висловіть своє ставлення до особи П. Скоропадського.                            Уявіть, що ви – сучасник П. Скоропадського. Спробуйте схарактеризувати  його політичні погляди., аналіз історичних джерел.

З метою формування предметних компетентностей  викладач практикує проведення нетрадиційних уроків: подорожей, конкурсів, прес-конференцій, рольових ігор, презентацій. В роботі керуюється  принципом - співпраця і активна участь учнів у процесі їх навчання на уроці. Формує на заняттях сприятливі умови для набуття навичок, знань і умінь, які необхідні учням для досягнення самостійності в організації навчання, гуманітарної освіти та розширення загального кругозору.

Враховуючи специфіку предмета,   викладач планує урок, щоб не тільки збагачувати знаннями, а й пробуджувати їхні  почуття, формувати кращі риси людини нашого часу:  людяність, працьовитість,    національну  гордість. 

   Вищою формою дослідницької роботи є творча (наукова, проектна) Завдання викладача  в цей період: підготувати підлітків до самоосвіти; навчити самостійно здобувати інформацію, розв'язувати проблемні питання, спрямовувати отримані результати на практичне вирішення проблем; розвинути комунікативні здібності. Здійснити це можливо в системі: урок - домашнє завдання - позакласна -  самоосвітня робота, при цьому пошуково-дослідницька діяльність поступово перетворюється в науково-дослідницьку, результатом якої є формування навчальної, громадянської, соціальної та інших компетентностей учня. Проілюструємо сказане прикладом проекту „Врятувати від забуття" (2010 - 2013), одним із напрямків якого був збір інформації про Голодомор  1932 - 1933 року та про політичних в’язнів, виявлення серед близьких та знайомих свідків подій і запис їхніх спогадів. Отримані дані узагальнені на конференції  і у випуску брошури  «Голодомор на Старокостянтинівщині мовою  свідків та документів» (збір матеріалів також членами  клубу «Пошук») Аналогічна конференція, що поєднала пошуково-дослідницьку, акумулятивну, комунікативну, творчу діяльності, стала завершенням багаторічної роботи з теми „Наш край в роки Великої Вітчизняної війни»"(під такою ж назвою видана брошура дослідницьких матеріалів).

Таким чином, організація пошуково-дослідницької роботи учнів в атмосфері спільного захоплення не тільки приводить до розвитку учня, а й об'єднує навчання та виховання, стимулює пізнавальні потреби і творчість, сприяє формуванню особистісних якостей учнів, їхньої системи цінностей, робить навчання особистісно спрямованим. Наші учні легко дають відповіді на класичні питання педагогіки: що я роблю?", …яким чином?", …навіщо це мені потрібно?». Фактично це і є емоційно-ціннісна складова ключових компетентностей особи.  Розроблено інноваційний  проект «Історико – краєзнавча робота в ліцеї». Створено відеофільм «Дорога до Сибіру» про політичних в’язнів (краєзнавчий матеріал). У номінації «досвід краєзнавчої роботи» ліцей нагоро­джено дипломом управління освіти і науки ХОДА. Важливим моментом сучасного уроку є використання ігрових технологій. Вони додають уроку динамізму, активізують  пізнавальну діяльність учнів. Здоровий дух змагання, конку­ренції спонукає учнів докласти мак­симум зусиль для пошуку відповідей на поставлені запитання. Бажання пе­ремогти змушує мислити, а також колективно працювати над розв'язан­ням задач. Практично, при проведенні таких уроків спостерігається найбі­льша активність, немає жодного уч­ня, який би не брав участі в реаліза­ції поставленої викладачем мети. Використання ігрових елемен­тів на уроці ефективне під час закріп­лення вивченої теми. Викладач на­вчає, щоб в ігрових ситуаціях учні поважали чужі думки, були терп­лячими, вміли вислухати інших, не боялись брати на себе відповідаль­ність у прийняті певних рішень. Т. П. Луцюк  розробила ме­тодичний посібник «Методика прак­тичного використання ігор та ігрових завдань на уроках історії», в якому вміщено 56 ігор, що пройшли прак­тичне випробування на її уроках.

Значного поширення в прак­тиці роботи педагога набули дифе­ренційовані завдання, тестові ме­тодики оцінювання знань учнів. Тетяна Павлівна розробила мето­дичний посібник нестандартних уроків оцінювання знань учнів з історії України. Тематичне оціню­вання - не просто підсумковий урок, а додатковий шанс для самовдоскона­лення і самоствердження учня. Саме на уроках тематичного оцінювання ві­дбувається підсумкове діагностування кожного учня, що дає змогу визначи­ти рівень осмислення і засвоєння ним повного блоку систематизованої інфо­рмації.

Досягнення учнями відповідного рівня знань навченості перевіряються на уроках тематичного оцінювання за допомогою завдань різного типу та різного рівня складності.

Однією з форм навчання активності та виховання громадянської самосвідомості є проектна діяльність. Вона ґрунтується на безпосередньому застосуванні набутих знань, умінь, навичок під час практичної діяльності учнів. Метою проектування є формування соціальних та громадянських компетентностей через стимулювання в учнів  інтересу до вирішення проблем суспільства. Робота над виконанням проекту вчить бачити проблеми місцевої громади, досліджувати та визначати своє ставлення до них, мотивувати діяльність, встановлювати необхідні контакти, працювати в групі, виробляти спільні напрями та принципи діяльності й реалізувати їх на практиці, презентувати результати та оцінювати їх. Найголовнішим при цьому є те, що учні практичними діями фактично вирішують проблему, викладач  же бере на себе функції менеджера, тьютора, модератора, фасилітатора, який не пригнічує авторитетом, а організовує, моделює, координує, коректує і спрямовує роботу. Викладач  вдало використовує  виховний потенціал уроку історії. На кожному уроці   значну увагу приді­ляє  визначенню активної ролі людини і людської сві­домості в історії, формуванню в учнів духовності, гро­мадянської свідомості, гуманітарної культури.

Виховання толерантності є одним із мотивів діяльності Тетяни Павлівни. Одним з основних прийомів виховання толерантності на уроках історії є рольова гра, яка в цьому випадку  виступає виявленням схильності до певної точки зору групи, окремого учня. Під час розігрування ролей вивчаються різноманітні факти, точки зо­ру, незважаючи при цьому на форму її проведення (історичні суди чи прес-конференції, «круглі столи» чи театралізовані вистави). При підготовці до проведення такого  заняття викладач   розглядає  дану  проблему з використанням інформації, до­ступної учням. Викладач  не тільки не дає готових відповідей, а й не  вимагає  від учня приєднатися до однієї з точок зору. Це  відбу­вається тільки з волі самого учня. Дуже ефективним є прийом, коли учні після переконання своїх опонентів спробують піддати критиці власні по­гляди.

Сприятливими темами для цієї форми є  уроки  з вивчення  Української  революції, діяльності ОУН —УПА .

Вихованню толерантності слугуватиме і прийом з'ясування поглядів різних сторін з тієї чи іншої проблеми, історичної події тощо. Запитання і завдання формулюються так, щоб була можливість вироблення різних поглядів на один і той же предмет. Така форма примушує прибічників протилежних поглядів вступати в дискусіюі. При цьому не обов'язково приєдну­ватися до вже відомої точки зору. Можливо, в учня  виробиться власний погляд, який не збігатиметься із тими думками, що обговорювалися. Це, зрештою, формує толерантність.

Важливою справою Тетяни Павлівни є виховання справжнього патріотизму, відродження національної свідомості. Пізнаючи свою цінність як людини, учень повинен усвідомити  і цінність свого коріння, всього пов’язаного зі своїм родом. Перший крок до відродження – повернення до рідної мови, історії свого народу.

Саме в цьому напрямку приводить історико – краєзнавчу  роботу Луцюк  Т. П. Вона веде клуб « Пошук». Оформила краєзнавчий куточок в кабінеті « Історія», де поміщені матеріали під рубриками «Повернуте ім’я» ( списки жителів, які були репресовані), «Вони були жертвами голодомору 1932 – 1933рр ( Спогади односельців про ці події), «Учасники другої світової війни і їх спогади», написана історія садиби і ліцею. Ця робота збагачує уроки історії краєзнавчим матеріалом. Під керівництвом Тетяни Павлівни проводяться щорічно тижні історії, історичні вечори, історичні читання. Ці заходи є продовженням уроків, поглиблюють зміст програми, знайомлять з додатковими матеріалами.

Представлений досвід знаходить розповсюдження серед освітян через публіцистичну та видавничу діяльність, виступи на конференціях, семінарах, круглих столах, курсах підвищення кваліфікації.

Слід зазначити, що досвід не потребує специфічних умов організації та впровадження - лише велике спільне бажання викладача  й учня діяти разом заради досягнення поставлених завдань.

Таким чином, можна стверджувати: усе вищезазначене свідчить про наявність цілісної системи організації  у  формуванні предметних компетентностей з умілим використанням інтерактивних технологій як засобу самореалізації кожного учня, який  прагне до максимального вияву свого інтелектуального та творчого потенціалу, і є запорукою формування громадянської самосвідомості учнів, а отже, формування компетентної особистості учня, здатної вирішувати нагальні проблеми, які поставило перед суспільством XXI століття.

Власні оцінки та прогнози ефективності реалізації досвіду

          Якщо співвіднести напрями набуття загальногалузевої та загальнопредметних компетентностей, то можемо побачити, що кожен з визначених у загальногалузевій компетентності напрямів потребує опанування учнями комплексом предметних компетентностей. На мою думку, саме такий підхід може забезпечити реалізацію специфіки змісту окремого предмета в загальнодидактичному міжпредметному підході, яким є компетентнісний.

        Як показує досвід, найбільш доцільними інтерактивними методами є: дискусія, «займи позицію», дебати, «ажурна пилка», моделювання чи прогнозування історичних подій, «мікрофон». Вони дозволяють не тільки висловлювати свою думку, а також аргументовано доводити її, застосовуючи навчальний матеріал та свої знання з відповідної теми. Такі методи інтерактивних занять, як рольові та дидактичні ігри, «коло ідей» надають можливість закріпити, розвинути знання.

Результативність досвіду

• учні краще засвоюють матеріал, більше стали читати, підвищилась успішність з предмета, навчились висловлювати свою думку;
• навчилися толерантно вирішувати конфліктні ситуації, бажання працювати на уроці.
• самостійно працюють над навчальною і додатковою літературою.

 Форми поширення досвіду.

• Представлений досвід знаходить розповсюдження серед освітян через публіцистичну та видавничу діяльність, виступи на конференціях, семінарах, круглих столах, курсах підвищення кваліфікації;

·                Досвід  відображений у планах і конспектах уроків,   у творчих роботах  учнів, альбомах.

·                . Передовий педагогічний досвід Луцюк  Т. П. неодноразово обговорювався на  засіданні методичної комісії викладачів суспільно – гуманітарних дисциплін, на педагогічній раді, науково – методичній раді НМЦПТО ПК  Хмельницької області.

·                Досвід ро­боти висвітлено  в науково – методичному віснику »Професійна освіта»  №1 – 2(38 – 39) ,2012р. під назвою «Виховання – як жива людина. Виховання історією», а також в  есе  викладача Демидюк Т. П. до досвіду роботи «Мрія здійснилась…»;

·                в публікації в пресі: газета «Майбуття», червень 1998р. №1 – 2, «Я – українець. І цим горджусь».

·                журнал «Професійна освіта» №3 – 4 , 1995р. «Хата, моя хата» - виховна година,

·                видано методичні посібники на регіональному рівні:

 1.  «Методика практичного використання ігор та ігрових  завдань на уроках історії», видавництво  « Голос Громади», 2007р.   м. Старокостянтинів.

 2.  «Інноваційні технології на уроках історії України», 2011р. 

3.  «Нестандартні уроки тематичного оцінювання знань учнів», 201Форми поширення досвіду.

На рівні ПТНЗ:

1.                  Вивчення історії рідного краю на уроках історії

2.                  Опорні конспекти з історії України.

3.                  Міні – збірник  кросвордів з всесвітньої історії.

4.                  Наш край в роки Великої Вітчизняної війни.

5.                  Голодомор  1932 – 1933 рр. на Старокостянтинівщині мовою свідків та документів»

·                    Участь у  міжнародному  конкурсі молодіжних проектів з енергоефективності  «Енергія і середовище», Номінації для вчителів «Урок»  одержала сертифікат;

·                       за участь у Всеукраїнському  конкурсі на кращий інноваційний урок   нагороджена Дипломом видавництва «Шкільний світ» і журналу «Профтехосвіта» у 2011 році.

Інноваційні технології виявлення, навчання та підтримки розвитку обдарованих дітей та молоді

  «Інноваційні технології виявлення, навчання та підтримки розвитку обдарованих дітей та молоді».

                                                                     “З народженням кожної людини в світ

                                                                       вноситься щось нове, чого ще не було,

                                                                       щось первозданне і неповторне.

                                                                       Обов’язок кожного – знати і не забувати,

                                                                       що він у світі єдиний у своїй якості

                                                                       і що ще ніколи не з’являвся хтось такий, як він,

                                                                       адже якби вже був такий, як він,

                                                                       то не було б необхідності в ньому самому”

                                                                                                   Мартін Бубер

Обдаровані діти— майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет.   Вони відіграють важливу роль у підвищенні економічного, соціального й духовного добробуту суспільства. Саме тому робота з пошуку й підтримки обдарованої молоді на сьогодні є пріоритетним напрямом розвитку сучасної освіти, яка має на меті сприяти вирішенню питань, пов'язаних із розробкою нових механізмів пошуку, навчання, виховання та розвитку юних талантів.

Робота  Новоселицького професійного аграрного ліцею  спрямована на створення умов для творчого, інтелектуального, духовного й фізичного розвитку  учнів,  здобуття ними якісної освіти залежно від потреб людини, суспільства та ринку праці.

У  ліцеї  ведеться пошук обдарованих дітей, складається банк даних обдарованих дітей.  Проте, плануючи роботу з цією категорією дітей і розробляючи спеціальні  програми, чи добре ми уявляємо собі, хто така обдарована дитина? Чи достатньо ми знаємо, які умови потрібно створювати для навчання, виховання й розвитку обдарованих дітей  та молоді?

          Обдарованість дитини... Що це таке? Можливо це своєрідна іскра Божа, яку треба відшукати в її душі і допомогти не тільки не згаснути, а спалахнути полум’ям. Здібні, талановиті люди в будь-якому суспільстві є його “локомотивом”. Саме їхніми інтелектуальними зусиллями забезпечується прогрес суспільства, плодами якого користуються всі. Тому кожен  педагог  часто запитує себе: “Як знайти та визначити обдарованість?. Адже через свою зайнятість, брак інформації, методичної підтримки він обмежений у виборі інструментарію, який допоміг би дати відповідь на це запитання.

 Визначення обдарованості надзвичайно важливе – від цього залежить кого й на підставі яких критеріїв ми відбираємо  і як навчатимемо. Від розуміння суті обдарованості прямо залежить, на які особливості своїх учнів педагог  звертатиме увагу.

Коли ми говоримо про обдарованих дітей, то дуже часто маємо на увазі високий рівень інтелектуального розвитку, що дає змогу  учневі  без особливих труднощів засвоювати  програму, брати  участь в інтелектуальних конкурсах.

Із цим, звичайно, не можна не погодитись, проте це далеко не повне розуміння поняття обдарованості. Адже є учні, які не можуть із легкістю навчатися за різними предметами, засвоювати велику кількість даних, проте в пошуках нестандартних способів діяльності їм немає рівних.

Зважаючи на це, педагогу, перш ніж планувати роботу з дітьми, потрібно визначити сферу обдарованості кожного учня, допомогти йому  повірити в себе, усвідомити, що кожна людина — особистість творча й обдарована.

Різновиди        обдарованості

Соціальна (учень має лідерські риси)

Практична (проявляється в певній галузі)

Рухова (проявляється у спорті, танцях)

Академічна (учні,які володіють високими  здібностями)

Інтелектуальна ( із високим інтелектуальним  коефіцієнтом IQ)

Творча ( учні оригінально мислять, креативні)

 

Проведені спеціалістами з питань обдарованості дослідження останніх десятиліть дають підставу стверджувати, що обдарованість можна визначити як певну передумову досягнення успіхів у будь-якій діяльності.

Беручи до уваги різноманітність, індивідуальну своєрідність феномена обдарованості, при виборі методів роботи з обдарованими дітьми необхідно спочатку визначити такі чинники:

*  з яким типом обдарованості ми маємо справу;

*  у якій формі повинна бути виявлена обдарованість (у явній, віковій чи прихованій);

*  які завдання роботи є пріоритетними:

-  навчальні;

-  розвивальні або навчально-розвивальні;

-  розвиток уже високих здібностей або, навпаки, недостатньо розвинених (зокрема комунікативних та особистісних);

- психологічна підтримка й допомога (розробка і психолого-педагогічний моніторинг спеціальних освітніх технологій тощо);

 -  де буде обларована дитина розвивати свої здібності, відповідно, умови роботи.

 Наше завдання  — підтримати учня і розвинути його здібності, підготувати ґрунт для того, щоб ці здібності було реалізовано. Виявлення обдарованих дітей повинно починатися  на основі спостереження, вивчення психологічних особливостей, мовлення, пам'яті, логічного мислення.

Система пошуку обдарованих дітей передбачає проведення олімпіад, конкурсів, турнірів із різних   предметів. Реалізуючи   програму «Обдаровані діти», проводяться олімпіади з базових дисциплін, конкурси  професійної майстерності. Проведення таких масових заходів не є  самометою, а участь у них у жодному разі не є  вимушеною, тому що це може призвести до пригнічення творчих здібностей.

Головною загальною рисою обдарованих дітей є переважання в них пізнавальної мотивації та досліджувальної активності. За умови правильної педагогічної організації діяльності учнів, систематичної та цілеспрямованої виховної діяльності пізнавальний інтерес стає стійкою рисою особистості  учня  і впливає на його розвиток та формування пізнавальної активності. Вважаємо, що дослідницька робота учнів  — важливий компонент розвитку творчої особистості, найсильніша мотивація пізнавального процесу.

Зважаючи на це і прагнучи задовольнити пізнавальні потреби учнів педагоги  ліцею організовують участь обдарованих учнів у конкурсах, олімпіадах та  конкурсах міжнародного та всеукраїнського значення.  У 2013  - 2014 навчальному році учні ліцею  приймали участь в  таких конкурсах:

-          обласному  конкурсі творчих робіт - Виготовлено модель  плуга навісного

       однокорпусного з питомим опором  ПН – 30Р .

- учень 31 групи Романюк Ю.  відмічений наказом ХОДА Департаменту освіти та науки;

            - ХІІІ Всеукраїнському  конкурсі  учнівської творчості до 200 – річчя Т. Г. Шевченка – підготовлено  творчі роботи:

            * з української  літератури на тему:  «Україна, як і великий наш Кобзар, - вічні»;

- учениця 31 групи Віркун Мар»яна;

             *  з  історії України  на тему: «Історія України та державотворення»;

 - учениця 21 групи Криькова Діана;

-          Всеукраїнському  конкурсі  винахідницьких і раціоналізаторських проектів еколого – натуралістичного напряму  -  виготовлено пристрій «Термообробка садивного матеріалу»;

                                    - учень 31 групи Марценюк Дмитро;

-          Всеукраїнському  конкурсі мультимедійних проектів «Врятувати від забуття» - створено відеофільм «Дорога до Сибіру»- члени клубу «Пошук»;

 У конкурсі «Intel - Еко Україна» - творча робота «Вплив мінеральних добрив, засобів побутової хімії на навколишнє середовище»  -  учень 31 групи Марценюк Дмитро;

У конкурсі «Intel – Техно  Україна» - виготовлено  пристрій випресовування і запресовування сайлент блоків і ремонту наконечників  - учень 1 групи Дворковий Роман.

 За участь Подільському  регіональному  краєзнавчому  конкурсі  за творчу  роботу  «Тема любові до рідного краю, України в творах подільських поетів»

   - учениця 31 групи Віркун Мар»яна одержала   сертифікат  на свою роботу .

Із обдарованими учнями працювати  необхідно професійно.

Система роботи  педагогічного колективу  з організаційно-методичної підтримки наукової роботи учнів охоплює такі форми:

* діагностична та супроводжувальна робота (підготовча наукова робота з учнями, цільовий моніторинг навчальної діяльності учнів, психолого-педагогічна підтримка учнів);

* науково-дослідницька робота учнів (наукові товариства, гуртки, клуби, семінари; методичне, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення);

*  науково-практична робота учнів (наукові екскурсії, практики, дослідницькі експедиції );

*  додаткова освіта учнів (поглиблене навчання, факультативи, гуртки, самоосвіта);

*  конкурентні форми учнівської взаємодії (організація наукових змагань; аналітична робота щодо успішності виступів учнів у наукових змаганнях; підтримка та заохочення переможців та призерів);

* співпраця із закладами науки та вищої освіти ( Кам’янець – Подільський аграно – технічний університет,  Новоушицький технікум)

Схема.  Форми організаційно – методичної підтримки наукової роботи учнів.

Форми організаційно – методичної підтримки наукової роботи учнів.

Конкурентні форми учнівської взаємодії

Додаткова освіта

Науково – дослідницька робота

Науково -  практична робота

Співпрація з вищою освітою

 

Із метою популяризації науково-дослідницької діяльності учнів та роботи з обдарованими учнями  в ліцеї  ведеться написання історії нашого ліцею, де обов’язково є рубрика  «Досягнення учнів ліцею», в якій  розміщені  матеріали про обдарованих  учнів ліцею,  про  спортивні команди ліцею та їх досягнення.

Досвід показує, що для роботи з обдарованими  учнями  необхідна спеціальна підготовка  педагогів. Реалізація основних напрямів роботи з юними обдаруваннями гальмується професійно-особистісною неготовністю частини педагогів до роботи з обдарованими дітьми, недосконалим володінням методиками розвивального та особистісно -  орієнтованого навчання, методологією і методикою наукового пошуку, діагностики обдарованості.  Отже,   педагог  у роботі з обдарованими дітьми повинен  бути:

 • Талановитим, здатним до експериментальної й творчої діяльності.

 • Професійно грамотним.

 • Інтелігентним, моральним і ерудованим.

 • Володіти сучасними педагогічними технологіями.

 • Мати позитивну «Я-концепцію», бути цілеспрямованим, наполегливим, емоційно стабільним.

 • Умілим організатором навчально-виховного процесу, психологом.

Працюючи  з обдарованими дітьми педагог постійно:

 Збагачує навчальні програми, тобто оновлює  й розширює  зміст навчання.

 Працює диференційовано, здійснює  індивідуальний підхід і консультування  учнів.

 Стимулює  пізнавальні здібності учнів.

 Приймає  зважені психолого-педагогічні рішення.

 Аналізує  навчально-виховну діяльність — свою та групи.

 Добирає  й готує  матеріал для колективних творчих справ.

З  метою  підготовки педагогів для роботи з обдарованими учнями методистом ліцею та головами методичних комісій  організовуються науково-практичні семінари з проблем психологічного супроводу роботи з обдарованими  учнями, які  допомагають подолати проблему недостатньої професійної і психологічної компетентності викладачів та майстрів виробничого навчання.  Отже, при плануванні роботи з обдарованими дітьми вкючаєм  такий перелік орієнтованих заходів:

1. Створення інформаційного банку даних обдарованих дітей із різних напрямів діяльності.

2. Систематизація матеріалів періодичних видань із проблеми дитячої обдарованості.

3. Проведення проблемно-тематичних семінарів із метою систематичного підвищення майстерності викладачів, майстрів виробничого навчання, які працюють з обдарованими учнями.

4. Створення авторських програм та методичних розробок, спрямованих на виявлення та розвиток обдарованих учнів.

5 Залучення до роботи з обдарованими учнями викладачів, які мають педагогічні звання "викладач -методист", "старший викладач".

7. Створення банку педагогічного досвіду щодо роботи з обдарованими учнями.

8. Організація і проведення  олімпіад із базових дисциплін ( українська мова та література,  математика,  фізика, історія, правознавство, іноземна мова).

9.  Організація та проведення творчих звітів педагогів за результатами роботи з обдарованими учнями на індивідуальних заняттях, гуртках.

11. Забезпечення до участі обдарованих учнів  у  обласних творчих конкурсах.

12. Здійснення моніторингу стану здоров'я обдарованих учнів.

13. Розробка системи матеріального та морального заохочення обдарованих учнів та викладачів, які працюють з ними.

14. Розгляд питань організації роботи з обдарованими учнями та визначення подальших напрямів роботи на засіданнях  методичних комісій викладачів та майстрів виробничого навчання, педагогічних радах, нарадах при директору.

Складено алгоритм роботи з обдарованими дітьми

  Алгоритм роботи з обдарованими дітьми

1. Виявлення здібностей та обдарувань учнів.

2. Створення банку даних «Обдарована дитина».

3.  Мотиваційна робота з обдарованими учнями щодо орієнтації їх на досягнення високих результатів діяльності.

4. Організація системної роботи (введення додаткових предметів, спецкурсів, курсів за вибором; широка мережа факультативних занять; діяльність осередку наукового товариства учнів МАН; робота наукових гуртків; самоосвітня діяльність учнів; робота у мережі Інтернет; співпраця з вищими закладами).

5. Добір та розстановка кадрів, розподіл між ними прав та обов'язків з огляду на їхні особистісні риси, психологічну сумісність, цілі особистого розвитку.

6. Формування взаємин співробітництва у системі «Викладач  — учень».

7.  Самореалізація творчої особистості (предметні олімпіади, турніри, конкурси, інтелектуальні ігри, конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН, учнівське самоврядування тощо).

8.  Розробка та вдосконалення системи заохочень, стимулювання згідно з досягнутими результатами (преміювання переможців та призерів олімпіад, конкурсів, фестивалів; установлення іменних стипендій та ін.).

9. Управлінська підтримка творчих груп, формування єдиного творчого поля (створення умов для видавничої діяльності викладачів  та учнів; система морального й матеріального стимулювання педагогічних працівників).

10.  Очікувана мета (випускник — це сформована особистість із глибокими та міцними знаннями; майбутній учений, дослідник; активні життєві компетенції; уміння співпрацювати в колективі; прагнення до постійного вдосконалення).

Для оцінки соціального розвитку учня, творчих здібностей, інтелекту практичні психологи розом з викладачами і майстрами виробничого навчання  використовують  різні психодіагностичні методи, що доповнюються відомостями батьків, даними спостережень за дитиною.

Існує багато методик, які допомагають пізнати творчого, обдарованого учня  з креативністю її мислення.

Зокрема:

* Методика Векслера допоможе визначити рівень інтелектуальних здібностей.

*  Методика Кетелла допоможе оцінити інтелектуальні можливості дитини.

* Методика Айзенка допоможе визначити рівень інтелекту.

* Методика "Неіснуюча тварина" допоможе визначити, наскільки в дитини розвинена творча уява, оригінальність мислення, емоційний стан.

*  Методика "Прогресивні матриці Равена" допоможе визначити рівень аналітико-синтетичних умінь.

* Анкета з визначення здібностей учнів за методикою американських вчених Хаана і Кафа допоможе визначити на основі співставлення з інтересами одноліток особливості спрямованості даної особистості.

        Завдання педагогів полягає у тому, щоб створити умови, з яких будь-яка дитина могла б просуватися шляхом власної досконалості, уміла мислити самостійно, нестандартно. Цей шлях називається «самовдосконаленням дитини в умовах освітнього процесу». Основою підготовки якісного робітничого потенціалу є формування вмінь якісного         виконання         навчально- виробничих робіт. Але сьогодення вимагає від нас не тільки підготовки професійно грамотного робітника, а й комунікабельної, мобільної особистості, яка впевнено займе своє місце в сучасному суспільстві.

Оскільки в ліцей на навчання приходить молодь з середнім рівнем знань, перед працівниками навчального закладу постає завдання розкрити професійні задатки майбутніх фахівців. У цьому напрямі педагогічний колектив працює творчо і цілеспрямовано.

Важливою є повна й оптимальна адаптація учнів у навчальному закладі, адже без цього неможлива продуктивна діяльність у будь-якому напрямі. Для цього здійснюється тісна співпраця майстрів виробничого навчання, класних керівників, вихователів і викладачів під керівництвом практичного психолога навчального закладу. Це дозволяє з перших днів перебування учня в навчальному закладі якнайшвидше створити комфортні умови для його подальшої діяльності. Є також можливість виявити здібності учня до обраної професії і в подальшому детально спланувати роботу щодо професійної підготовки.

Створення необхідних соціально-економічних умов для всебічного розвитку учня - відповідні умови проживання (обладнання кімнат для проживання, побутових кімнат для приготування їжі, самопідготовки, душових, бібліотеки), надання соціальної допомоги сиротам, напівсиротам і малозабезпеченим категоріям учнів (окрім допомоги держави, такі категорії учнів отримують допомогу за рахунок учнівського профкому), можливість розкрити свої здібності в роботі різних гуртків - художньої самодіяльності, літературних, професійного спрямування ,   відвідування  бібліотек, виставок, проведення днів здоров'я.

Для того, щоб навчання не було обтяжливим і малопродуктивним, педагоги ліцею працюють над формуванням сприятливого мікроклімату на основі взаєморозуміння та поваги, пробуджуючи в учнів потребу в самоосвіті, самовдосконаленні.

        У навчальній діяльності робота з обдарованими дітьми ґрунтується на диференційованому підході, що сприяє розширенню й поглибленню освітнього простору предмета.

Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аналітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Виявлення обдарованих і талановитих учнів  - це тривалий процес. Обдарований  учень  сам  собі допоможе, якщо викладач  творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний.

Робота викладачів  з обдарованими учнями здійснюється за такими напрямами:

 1. На уроках — індивідуальна диференційована робота.

 2. Гурткова робота із предмета.

 3. Позаурочні заходи у межах предметних тижнів.

 4. Предметні заходи у  групі  із запрошенням батьків.

 5. Участь учнів у конференції «День науки» із захистом навчальних проектів.

 6. Участь в олімпіадах різного рівня.

 7. Участь у творчих конкурсах різного рівня.

 8. Участь у різних міроприємствах, святах.

Отже, форми  роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації  доповнюватися науковими відомостями, які учні  одержують  в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.Серед методів навчання обдарованих учнів  превалює  самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням  стимулює  поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання  носять  творчий, диференційований характер.Вищеперераховані аспекти,  органічно вплетені  в  структуру  уроку, доповнюються системою позаурочної   роботи,  відвідуванням  гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо. Індивідуальні форми позаурочної  роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Викладачі   послідовно стежать  за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагають   їм в обранні профілю позаурочних  занять.Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить Малій академії наук України, її територіальним відділенням. Велику  роль відіграють у роботі з обдарованими учнями  впровадження новітніх технологій навчання - це проведення уроків різнопланового характеру: інтегрованих -  Крисько Л. С., бінарних   - Красноступ В. І. , модульне навчання -  Красноступ О. М., КВК, уроків-судів, рольових ігор  - Луцюк Т. П. ,  практикумів, семінарів,  дослідницьких, пошукових , проектних   - Телєпова Л. С., Луцюк Т. П., інтерактивних – Врубель Є. А., Луцюк В. І., інформаційно – комунікаційних  - Луцюк В. І.  Із сучасних освітніх технологій використовуються  найчастіше такі інтерактивні  методи навчання, як:

	Ситуативні рольові ігри		Комп’ютерне  тестування

 

                                                  

 

Ділові і                                                                                                                                                                             

                                                                                                                                                                                                                                             

Робота в парах  « Займи позицію»

Ділова гра Робота в мікрогрупах

                                 

                               

Робота в групах « Мозковий штурм»

                                       

 Такі уроки є цікавими, ефективними,  побудовані  за чіткими правилами, прийнятними для учня і педагога, коли учень і педагог співпрацюють на професійному  та особистісному рівнях з метою отримання стійкого досвіду навчання впродовж життя.

Така робота сприяє підвищенню мотивації обдарованих дітей до співробітництва з педагогами й копіткій роботі із самовдосконалення.

Таблиця.  Впровадження інноваційних технологій.

Порівняння навчальних досягнень учнів 

з професії «Тракторист – машиніст с/г виробництва»

УРОКИ

      З використанням ІКТ           з використанням ІКТ та       Без використання ІКТ

                                                    технологією інтерактивного

                                                             навчання

 Отже, робота з обдарованими дітьми проводиться за такими етапами:

Етапи роботи з обдарованими учнями:

 1. Підготовчий

 Виявлення обдарованих учнів;

 Складання діагностичних карт;

 Розроблення нормативних документів, робочих програм роботи з обдарованими учнями.

2. Основний (практичний)

 Упровадження інтерактивних методів навчання (проблемно-дослідницьких, проектних, модульних), що розвивають в учнів творче й дослідницьке мислення.

 Активна участь в інтелектуальних і творчих конкурсах різних рівнів.

3. Узагальнення

 Аналіз досягнутих результатів.

 Співвідношення результатів реалізації програми з поставленими метою й завданнями.

 Визначення перспектив і шляхів подальшої роботи з обдарованими учнями.

Форми роботи викладача -предметника з обдарованими дітьми

 1. Розв'язання нестандартних завдань на уроках і в позаурочний час.

 2. Індивідуальна й диференційована робота.

 3. Ділові гри, інтерактивні методи навчання.

 4. Участь у конкурсах різних рівнів.

 5. Участь у предметних олімпіадах різних рівнів.

Максимально можливий ступінь реалізації закладених в дитині потреб особистості, фізичне, духовне вдосконалення, професіоналізм, розвиток інтелекту забезпечується через участь учнів у різноманітних спортивних змаганнях. До цього їх спонукає  керівник фізичного виховання Душко С. В.  До участі у військово-патріотичних заходах залучає учнів викладач історії Луцюк Т. П., бібліотекар Заєць Г. Я. Значна роль відводиться участі у конкурсах, вікторинах, тижнях професій, художній самодіяльності. Розвиток творчих здібностей учнів відповідно до їх індивідуальних особливостей відбувається у результаті досконалого вивчення індивідуальних особливостей учня, використання різних форм роботи (індивідуальних, групових, парних). Кожен учень отримує фахову підготовку відповідно до своїх здібностей і навчальних можливостей. У когось формується незаперечний професійний талант, а хтось розкриває свій талант артиста чи спортсмена. Але у кожному випадку в наших ліцеїстів формується почуття впевненості. А це надзвичайно важливо. Варто відмітити таких педагогів як Красноступа О. М., Луцюка В. І., Врубель Є. А., Телєпову Л. С. Професійна спрямованість предметів загальноосвітньої підготовки сприяє вихованню в учнів ПТНЗ любові до обраної професії, розуміння її ролі в історичному розвитку людства.

Вивчення і впровадження нових виробничих технологій здійснюється на уроках професійного циклу та виробничого навчання. Майбутній фахівець має можливість поринути в таїнства обраної професії, досконало оволодіти нею, пізнати найсучасніші тенденції її розвитку. Наприклад, освоєння технології нульового обробітку грунту,нової техніки,  впровадження ресурсоощодних технологій  у сільському господарстві. І все це завдяки нашим майстрам виробничого навчання  Гуменюк  Є. І,  Тарасову М. М.,

Крисько В. В., Гуменюку П. Є. Розвивальний характер навчання особливо велике значення має на уроках предметів професійного циклу та виробничого навчання. Це розвиток пам'яті, спостережливості, логічного мислення, організованості, зосередженості, творчої уяви. Як стверджував Ейнштейн: «Уява важливіша за знання, тому що знання обмежене. Уява ж охоплює все на світі, стимулює прогрес і є джерелом його еволюції». Без фантазії неможлива творча робота у жодній галузі. Без творчих якостей жоден робітник не здатен до винахідництва і може діяти тільки за певними шаблонами.

Удосконалення  навчально-виховного  процесу, робота з обдарованими дітьми дають  ґрунтовні, міцні знання, озброюють  їх практичним розумінням основ наук, а цьому  допомагають:

·         олімпіади з базових дисциплін;

·         олімпіади з творчого мислення;

·         олімпіади з кмітливості та логічного мислення;

·         конкурси;

·          конкурси знавців математики та логічного мислення;

·         інтелектуальні ігри: "Ланцюжок", "Так чи Ні", "КВК", "Ерудит", "Поле чудес", "Брейн-ринг", "Перший мільйон", "Щасливий випадок", "Бізнес", "Інтелектуальний хокей", "Вікторина", Рольова гра", Дотепник", "Що? Де? Коли?", "Колесо фортуни", "О, щасливчик", "Зоряний час", "LG-Еврика", "Найрозумніший"...

Елементи змагань, що містяться в іграх, сприяють розвитку здібностей творчого мислення, залучають учнів до активного життя. Розв'язуючи ребуси, кросворди, учні поступово починають складати власні головоломки, що сприяє розвиткові пам'яті, уваги, кмітливості, учні вчаться:

- самостійно працювати з літературою;

- аналізувати та систематизувати отримані дані;

- робити висновки.

Формування професійної мобільності майбутніх робітничих кадрів значною  мірою досягається через використання  сучасних засобів навчання (комп'ютера. . мультимедійних засобів, нових видів устаткування), опанування технічних навичок, розуміння змін, що відбуваються на виробництві; швидке реагування на вирішення виробничих ситуацій, відповідальність за результати своєї  праці.

Таким чином, робота за вказаними напрямами буде продуктивною в плані  розвитку професійної майстерності молоді в тому випадку, коли колектив працює над цим завданням у комплексі,  пробуджуючи в наших учнів приховані  таланти, які надалі дозволяють проявити себе в конкурсах професійної майстерності різних рівнів,  а в майбутньому відкриттям  власної  справи.

 Розвиток обдарованості учнів залежить від професійного рівня педагогів та використання креативних методів навчання. У педагогічної діяльності  викладачі використовують  нові технології навчання, які сприяють розвитку інтелектуальної, творчої, предметної або лідерської обдарованості. 

У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання).

Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, «перестрибуванню» через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.

Збагачене навчання. Використовують у роботі з групами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.

Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл учнів  на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу — відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в групі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три—чотири групи по 120—140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет — в іншій, яка працює з іншою швидкістю).

Створення спеціальних груп  і спеціальних освітніх закладів  для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку.Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини. 

З метою підтримки обдарованих  учнів   ліцею розробляється план роботи з обдарованими дітьми   (додаток 1) та   щороку проводиться свято «Сузір»я талантів», на якому відзначаються учні, які досягли значних успіхів у різних видах діяльності (навчанні, спорті, мистецтві); діти заохочуються  призами, преміями з профспілкового комітету. (Додаток 2).

Отже, робота з пошуку та підтримки обдарованих дітей має бути комплексною: це і єдність фундаментальних основ педагогіки й психології, і залучення широкого соціуму—батьків, викладачів до роботи з обдарованими  учнями, і створення умов, у яких би  кожен учень  знайшов  Свого Учителя, Свою справу, Своє покликання.

Використана література

1.  Апостолова Г. Робота з обдарованими дітьми .  Обдарована дитина. — 2006. — № 1.

2.  Голобородько К. Наукова робота учнів. — X: Основа, 2005. — 156 с. (Б-ка журн. «Управління школою»; Вип. 6 (ЗО)).

3.  Кульчицька О. Обдарованість: природа і суть .  Обдарована дитина. — 2007. — № 1.

4.  Кульчицька О. Проблеми обдарованості в сучасній психології.  Обдарована дитина. — 2008. — № 1.

5.  Савенков А. Современные концепции одаренности .  Обдарована дитина. — 2001. — № 6,

6.  Савєльєва Л. Робота з обдарованими .  Управління школою. — 2005. — №30(114).

7 . Сорокіна Л. Організація роботи  з обдарованими дітьми в умовах сучасної школи.  .  Управління школою. — 2010. — №1(229).

8.  Чернишова Д. Організація роботи з обдарованими учнями. Обдарована дитина. — 2001. — № 7.

 Додаток 1. Якості, якими має володіти викладач  для роботи з обдарованими дітьми

1. Бути доброзичливим і чуйним. 

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси. 

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку. 

4. Мати широке коло інтересів. 

5. Бути готовим до виконання різноманітних обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей. 

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту. 

7. Володіти почуттям гумору. 

8. Мати живий та активний характер. 

9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконання. 

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд. 

11. Бути цілеспрямованим і наполегливим. 

12. Володіти емоційною стабільністю. 

13. Уміти переконувати. 

14. Мати схильність до самоаналізу. 

Додаток 2. Поради   викладачеві

 1. Викладач  не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдарованого  учня  за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими  учнями . 

2. Викладачеві  не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарований учень  частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів .

3. Викладач  не повинен робити з обдарованого учня  "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, одногрупників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей – звичайно, неприпустима. 

4. Викладачеві  необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані  учні  погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.  

Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей 

1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо. 

2. Підкреслюй інтерес дітей до нового. 

3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями.  Учень  практично вирішує дослідницькі завдання. 

4. Вчи  учнів  систематичній самооцінці кожної думки. Ніколи не відкидай її. 

5. Виробляй  в учнів  терпиме ставлення до нових понять, думок. 

6. Не вимагай запам'ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багатоваріативні способи. 

7. Культивуй творчу атмосферу – учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки група  зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує. 

8. Вчи  учнів  цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті. 

9. Іноді ровесники ставляться до здібних  учнів  агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість. 

10. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї. 

11. Розсіюй страх у талановитих  учнів. 

12. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захоплювати. 

13. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви. 

14. Створюй  в ліцеї  періоди творчої активності, адже багатого геніальних рішень з'являється в такий момент. 

15. Допомагай оволодівати технічними засобами для записів. 

16. Розвивай критичне сприйняття дійсності. 

17. Вчи доводити починання до логічного завершення. 

18. Впливай особистим прикладом. 

19. Під час занять чітко контролюй досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання. 

20. Залучай до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюй ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення. 

21. Використовуй творчу діяльність  учнів  при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят. 

22. Під час опрацювання програмового матеріалу залучай до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюй розвиваючі ситуації. 

23. Активно залучай до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках. 

24. Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність, ініціативу, пошук. 

25. Пам'ятай, що учень "…це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити" (К.Д.Ушинський).                                                                               

Додаток 3. Принципи педагогічної творчості викладача, реалізація яких сприяє творчому розвитку особистості

Принцип суб'єктивності навчання і виховання передбачає визнання  учня  як суб'єкта педагогічної взаємодії, використання викладачам  у процесі навчання і виховання переважно діалогічних форм комунікативної взаємодії із  учнем.

Принцип діагностики передбачає побудову і корекцію навчально-виховного процесу на основі психолого-педагогічних діагностичних досліджень, а саме: оцінювання рівних розвитку творчих можливостей  учнів, з якими педагог вступає у взаємодію.

Принцип оптимальності. Оптимальною творчою педагогічною взаємодією педагога і  учня  вважаємо таку, яка забезпечує не тільки успішне засвоєння знань, умінь, навичок, а й позитивну динаміку розвитку творчих можливостей  учнів  в конкретних умовах педагогічної праці педагога.

Принцип оптимальності передбачає роботу педагога з відбору таких дидактичних засобів, які відповідають рівню розвитку творчих можливостей більшості  учнів, враховують рівень розвитку творчих можливостей меншості, а тому сприяють розвитку творчих можливостей.

Принцип взаємозалежності відображає взаємозумовленість творчого особистісного розвитку суб'єктів взаємодії системи "педагог-вихованець"; відбиває взаємозалежність і взаємзумовленість творчої педагогічної праці викладача  і творчої навчальної діяльності  учнів.

Принцип фасілітації передбачає розуміння формування творчої особистості  учня  у навчально-виховному процесі як процес полегшення, сприяння творчій навчальній діяльності  учня, стимулювання його творчої активності. Це пов'язане з необхідністю створення на занятті, в позаурочній діяльності  учнів  творчої атмосфери (співдружності, співтворчості, співробітництва), яка б сприяла розвитку мотивів творчої діяльності, надихала учнів  на творчість.

Принцип креативності відображає необхідність виявлення можливостей змісту навчального матеріалу для посилення його орієнтації на формування творчої особистості  учня. При плануванні та організації взаємодії педагога і  учня  в процесі навчання зміст навчального матеріалу повинен максимально використовуватися для розвитку мотивів, характерологічних особливостей, творчих умінь і психологічних процесів, які мають провідне значення для творчої діяльності, і забезпечувати насамперед розвиток дивергентного мислення, умінь генерувати нові ідеї, знаходить нетрадиційні шляхи вирішення проблемних завдань. Реалізації принципу в практичній діяльності сприяє аналіз змісту навчального матеріалу з метою його креативного посилення, застосування навчальних і навчально-творчих задач, методів і прийомів стимулювання творчої активності учнів, використання завдань психологічної діагностики для розвитку творчих якостей особистості.

Принцип доповнення передбачає посилення розвитку творчих можливостей  учнів  за рахунок реалізації додаткового змісту в організаційних формах навчально-пізнавальної діяльності. У практичній діяльності реалізація принципу означає введення таких додаткових курсів, які б компенсували прогалини в розвитку творчих умінь і психічних процесів, що сприяють успішній творчій діяльності людини і на розвиток яких об'єктивно не вистачає часу в процесі виконання державного компонента навчального плану.

Принцип варіантності виражає необхідність подолання одноманітності змісту, форм, методів навчання. Для ефективності взаємодії у системі "педагог-вихованець" принцип варіантності має регулятивне значення, визначає мету та стратегію проектування педагогічної взаємодії.

Принцип самоорганізації відображає особливості управління процесом формування творчої особистості  учня, які зумовлені особливостями управління нелінійними системами та орієнтують педагога на внутрішній вплив, на узгодження розвитку вихованця з власними тенденціями розвитку, а також на необхідність "збуджувати" та ініціювати творчу активність, при цьому управління повинно бути непомітним, мінімальним у своєму зовнішньому впливі й здійснюватися опосередкованими методами. Саме в цьому разі можна говорити не про управління, а про процеси самоуправління.

Генії не падають з неба,

вони повинні мати можливість

отримати освіту й мати умови для розвитку.

А. Бебель

Учитись важко, а учить ще важче,

Але не мусиш зупинятись ти,

Як дітям віддаси усе найкраще,

То й сам сягнеш нової висоти.

П. Сингаївський